Червоноград відомий як центр гірничодобувної промисловості Львівсько-Волинського вугільного басейну. Та з часом цей факт з предмета гордості перетворився на чи не найбільшу проблему міста. Шахти, які свого часу володіли чималою кількістю майна, в нових конкурентних умовах не змогли утримувати його в належному стані. Єдиним шансом відродити місто було залучення нових, більш ефективних, приватних власників.
Майнові комплекси, які раніше належали вугільним підприємствам, передали до державної компанії “Укрвуглереструктуризація”. Серед них був і цех з переробки деревини та виготовлення тарної заготовки, розташований в Червонограді, на вулиці Бічній Промисловій, 35. До складу об’єкта, який раніше належав одній з червоноградських шахт, входило 8 будівель: прохідна, будівля машинної обробки, цех підготовки інструментів зі складським відділенням, адміністративно-побутовий комплекс, електропідстанція, котельня, будівля лісопильної дільниці, незавершене будівництво та складальний цех.
Комплекс передали Районному відділенню Фонду держмайна по Львівській області. У квітні 2018 року об’єкт, який на той час знаходився у занедбаному стані, нарешті отримав нового власника. Переможцем приватизаційного аукціону стала адвокатська компанія “УкрЗахідЮрСервіс”, яка сплатила за цех більше 1 мільйона гривень, враховуючи податки.
Згодом, у січні 2019 року, адвокатська компанія була реорганізована у новий суб’єкт – ТзОВ “Ост-Вест Древ”. Зі зміною назви змінився і профіль компанії – тепер її основними видами діяльності стали деревообробка та виготовлення меблів. Саме в новій якості інвестор розпочав реновацію цеху, який менш ніж за рік перетворився на потужного регіонального виробника.
Про створення меблевої компанії у відновлених будівлях старого цеху розповідає Юрій Корнісік, директор ТзОВ “Ост-ВестДрев”.
– Пане Юрію, який основний вид діяльності очолюваного вами підприємства?
– Виробництво меблів.
– Як так вийшло, що адвокатське об’єднання перетворилося на виробника меблів?
– Так, дійсно, “УкрЗахідЮрСервіс” не займалося деревиною. Але коли компанія придбала цей актив, стало зрозуміло, що найбільший потенціал для бізнесу полягає в розвитку виробництва на базі придбаного комплексу. Тому було вирішено змінити профіль та сфокусувати діяльність компанії саме на цьому напрямку: інвестувати в ремонт, купівлю обладнання тощо.
– На приватизацію був виставлений єдиний майновий комплекс, до складу якого входить аж 8 будівель. Ви використовуєте під виробництво всі будівлі цеху?
– Так, у нас задіяний у виробничому процесі весь майновий комплекс. Це необхідно технологічно. Адже безпосередньому виробництву меблів передує процес деревообробки: складування пиловника, який ми доставляємо на територію, сушка деревини з дотриманням усіх вимог цього технологічного процесу тощо. Виробництво кінцевої готової продукції – це завершальний етап складного і тривалого ланцюжка. І якість меблів залежить від того, наскільки ретельно витримано умови кожного етапу. Якщо відділити одне приміщення від іншого, буде незавершений виробничий цикл.
– Чим керувалися при виборі саме цього місця провадження діяльності?
– Найперше – це вдале географічне розташування. Комплекс знаходиться біля вокзалу. Тому працівникам дуже зручно добиратись на роботу. Крім того, комплекс максимально підходив нам і з огляду на кількість, площу та призначення споруд у його складі, наявне обладнання і тому подібне.
– Тобто, там було обладнання, яке можна використати?
– Так, дещо ми використовуємо й досі.
– Як ви в цілому оцінюєте стан активу, який вам дістався після приватизації?
– Якщо бути відвертим, ми дуже багато вклали для того, щоб наше виробництво меблів, яке ми здійснюємо тут, було конкурентним на ринку і прибутковим. Багато чого довелося відновлювати, модернізувати, вдосконалювати.
– Можете назвати орієнтовну суму цієї реновації?
– Зараз складно назвати суму загальної інвестиції, бо ми не ставили собі такого завдання. Загальна інвестиція тільки у виробництво становить близько 5 мільйонів гривень. Для нас важливо було вийти на заплановані показники прибутковості. Можу сказати, що впродовж останнього року нам довелося суттєво модернізувати виробництво, щоб привести його у відповідність до європейських стандартів. Ми придбали досить багато нового обладнання, побудували сушильну камеру.
– Умови приватизації передбачали, в тому числі, створення робочих місць та забезпечення безпечних та нешкідливих умов праці працівникам. Виконуєте ці умови?
– Так, ми створили нові робочі місця. Коли ми приватизовували це підприємство, на ньому не було жодного працівника. Сьогодні на підприємстві працює 19 осіб, з них 15 працівників робітничих професій. Усі отримують офіційну стабільну заробітну плату. Їм забезпечено комфортні і безпечні умови праці.
– Які меблі, в основному, виготовляєте?
– У нас дуже широкий асортимент: це меблі для спальні: ліжка, приліжкові тумби, комоди, а також різноманітні столярні вироби.
– Якою є географія постачання продукції очолюваного вами підприємства?
– Продукція виготовляється для реалізації на внутрішньому ринку України. Сьогодні підприємство продає продукцію 12 контрагентам із Львівської та Волинської областей.
