У червні 2020 року у конкурентній боротьбі на прозорому аукціоні знайшла нового власника двоповерхова адміністративна будівля загальною площею понад 500 квадратних метрів у Кам’янці, що на Черкащині. Попри те, що будівля була зведена ще у 1974 році, за право її придбати змагалося 8 учасників відкритого аукціону.
Для нової власниці об’єкта – Євгенії Гирич – це стало можливістю доповнити та розширити різноплановий бізнес родини та спробувати себе в якості самостійного підприємця.
Про об’єкт:
Двоповерхова цегляна будівля в Черкаській області, м. Кам’янка, пров. Галі Кудрі, 4, загальною площею 502,3 кв.м. Рік побудови – 1974. Має інженерне обладнання: централізоване опалення, електропостачання, водопостачання, водовідведення. Під об’єкт виділена земельна ділянка загальною площею 0,06 га.
Чоловік пані Євгенії, Віталій Гирич, активно допомагав дружині як під час підготовки до аукціону, так і під час торгів, адже вже має успішний досвід участі в приватизації. Хоча, як зізнається пан Віталій, саме в електронному аукціоні довелося брати участь вперше. Тож мав нагоду не тільки здобути певний досвід, а й порівняти.
Як жартома зазначив підприємець, придбання цієї адміністративної будівлі є першим досвідом “великої приватизації” для їхньої сім’ї, бо цей об’єкт є найбільшим у сімейному портфелі приватизованих активів. Віталій вважає, що це стало можливим саме завдяки тому, що попередні активи вдалося змусити ефективно працювати.
Тож сьогодні розмовляємо із сім’єю Гиричів про їх досвід приватизації майна про те, як можна занедбані активи перетворювати на ефективний ресурс для розвитку бізнес-проєктів та про плани щодо реновації щойно придбаного об’єкту в Кам’янці.
– Пане Віталію, з чого розпочинався сімейний бізнес?
– Цей напрямок нашої родинної справи, який сьогодні в Кам’янці ідентифікують із підприємством із виробництва та встановлення металопластикових вікон, започаткований ще 14 років тому. Розпочинав я його, маючи у підпорядкуванні всього трьох монтажників. Я знаходив охочих встановити металопластикові вікна від виробника, з яким у нас були партнерські відносини. Монтажники виїздили на об’єкти, робили заміри, надсилали замовлення виробнику і згодом встановлювали вікна. Робили якісно, тож і замовлень більшало. Тому почали думати над тим, щоб стати дилером свого постачальника і вже тут, у Кам’янці, виготовляти вікна. Звісно, це б скорочувало час опрацювання замовлення, а отже, підвищувало рівень задоволеності нашим сервісом. Я вже не кажу про економію витрат на доставку. Тож прийняли рішення придбати недорого відповідне приміщення.
Так я здобув свій перший досвід у приватизації, купивши 10 років назад у районної ради котельню лікарні, яка на той час вже давно не використовувалася за призначенням. Усе, що було більш-менш цінного, демонтували і вивезли, а саму будівлю захаращували непотребом та доламували… Придбавши це приміщення, я зробив там капітальний ремонт і облаштував цех із виготовлення вікон.
Невдовзі виникла потреба придбати ще й офіс. Знову приватизував занедбане приміщення – кімнату 34 квадратні метри в центрі Кам’янки за адресою: вулиця Пушкіна, 56/2. Зробили ремонт і невдовзі облаштували там зручний і затишний офіс.
Так у мене вийшов вже маленький бізнес повного циклу: цех для виготовлення вікон і офіс для приймання замовлень. Тепер у цьому бізнесі зайнято вже 8 співробітників.
– Але ж ви казали про три приватизовані об’єкти?
– Так, усе правильно. 5 років тому я приватизував ще одне занедбане приміщення. Цього разу – кафе, яке свого часу належало Кам’янському цукровому заводу. Завод задовго до цього “розтягнули”, порізали й продали.
У придбаному кафе я зробив капітальний ремонт, і сьогодні там працює нічний клуб “Кристал”.
– Тож, дійсно, приватний власник є набагато ефективнішим управителем майна, ніж держава?
– Я так думаю, в держави просто не вистачає часу на управління активами. А підприємець має щодня думати, як змусити кожен актив працювати, бо в кінцевому випадку – це прибуток його бізнесу, добробут людей, які у нього працюють, його сім’ї. Зрештою, це і є змістом його бізнесу.
– Чи у дружини також був власний бізнес до одруження?
– Ні, я поступово розвивав у неї апетит до підприємництва. Після одруження вона стала у нашій компанії головним бухгалтером. Потім, коли почав функціонувати нічний клуб, взяла на себе обов’язки адміністратора.
– Тобто, для неї це – можливість спробувати себе у ролі вашого рівноправного партнера?
– Так.
– Перші три будівлі ви купували через аукціони?
– Так, але не онлайн аукціони. По цьому активу – це перший досвід для нас обох участі в електронних торгах.
– Чи зручно було користуватися системою Prozorro.Продажі?
– Електронні торги – це навіть не на 100%, а на всі 200% крок вперед. Ви на правильному шляху. Знаєте, у таких речах не можна залишати людського фактора. Бо люди є різні. У моєму житті були такі випадки, що я навіть не міг потрапити до кабінету, де відбувається аукціон: просто зацікавлені люди встають біля дверей і не допускають конкурентів у приміщення, де відбувається аукціон. А тут настільки це все просто, немає жодних перепон: сидиш собі у зручному місці під час аукціону, тільки думай і контролюй.
– Пані Євгеніє, чому саме цю будівлю ви придбали? Чим вона вас привабила?
– За порадою чоловіка. Я вже деякий час приглядалася до схожих приміщень. Коли побачила цю будівлю в оголошенні, вона мене зацікавила, але, звісно, одразу звернулася за порадою чоловіка, адже він за професією будівельник, а ще є власником будівельної фірми, яка робить проєкти, кошториси. Він схвалив мій вибір, зауваживши, що це – капітальна будівля з білої цегли, а отже на ній можна побудувати ще третій поверх з легких матеріалів. Тому одразу ж почала готуватися до аукціону, все вивчати.
У держави просто не вистачає часу на управління активами. А підприємець має щодня думати, як змусити кожен актив працювати, бо в кінцевому випадку – це прибуток його бізнесу, добробут людей, які у нього працюють, його сім’ї
На самому аукціоні була здивована кількістю претендентів. Зрештою, ми й не стали переможцями. Наш результат був другим. Але переможець відмовився від об’єкта, тож нам, згідно з умовами, запропонували його приватизувати.
– Що плануєте там облаштувати?
– Оскільки будівля розташована в центрі міста, перший та другий поверхи плануємо облаштувати під офіси. А на третьому, який будемо добудовувати, хотіли б розмістити готель, оскільки в нашому місті зараз немає готелю. Власне, про це була розмова і з мером міста. Він підтримує цю нашу ініціативу.
Саме третій поверх хочу облаштувати під готель, бо в Кам’янці, в основному, малоповерхова забудова. Тож з вікон буде гарний краєвид на все місто.
– Чи прорахували вже, скільки коштуватиме ця реновація?
– За попередніми підрахунками потрібно буде вкласти, як мінімум, ще стільки ж, як заплатили на аукціоні.
– А за скільки часу плануєте її провести?
– Орієнтуємося на півтора року. До кінця 2022 року вже плануємо здати в експлуатацію.
Електронні торги – це навіть не на 100%, а на всі 200% крок вперед. У моєму житті були випадки, коли я навіть не міг потрапити в кабінет, де відбувається аукціон: просто зацікавлені люди встають біля дверей і не допускають конкурентів у приміщення. А тут настільки все просто, немає жодних перепон
– На якому етапі зараз знаходиться реконструкція?
– На сьогодні демонтували каналізацію і проводимо її по-новому, а також “заводимо” нову систему водопостачання. Робимо усе якісно і на роки, як відповідальні власники. Також займаємося частково демонтажем.
– Скільки людей отримають роботу після введення будівлі в експлуатацію?
– Думаю, що в тих приміщеннях, які я здаватиму в оренду, працюватиме близько 20 людей.
– А як щодо готелю? Самі будете його адмініструвати, чи шукатимете для цього партнерську компанію?
– Ще немає рішення.
– На скільки номерів плануєте готель?
– Кімнат на 20.
– Як плануєте відремонтувати будівлю? Вона була старенькою, ще 1974 року…
– Обов’язково будемо утепляти будівлю. Встановимо індивідуальне опалення на дровах. Адже потрібно, з одного боку, щоб будівля не була сирою, зберігалась у відмінному стані, а з іншого – ми повинні думати про конкурентоспроможність. Газ для підприємців відпускається за досить високим тарифом, електрика також. Тож використовувати їх для обігріву наразі було б не раціональним. На сьогодні бачу як варіант опалення – котел на дровах.
