Змагання за “Малий бір”. Чому ціна за покинуту базу відпочинку в Шостці зросла у 47 разів
Шостку у минулому столітті часто називали містом хіміків. Розташовані тут підприємства хімічної промисловості були відомі завдяки своїй продукції далеко за межами України. За каноном, окрім потужної виробничої бази вони мали також цілу низку закладів соціально-культурного призначення.
Часи змінювалися. В умовах ринкової конкуренції непрофільна інфраструктура для багатьох підприємств стала не перевагою, а тягарем. Більшість з цих закладів без належного догляду просто руйнувалися.
Ця доля спіткала і базу відпочинку, розташовану в урочищі “Малий бір”, що перебувала на балансі ПрАТ “Шосткинський завод хімічних реактивів”. Аукціон із її приватизації проводився наприкінці жовтня 2020 року. На цей час база відпочинку не працювала вже 10 років. На її території важко було знайти бодай один будиночок без розбитих шибок чи з уцілілими дверима.
Та все ж, підприємці, очевидно, розгледіли чималий потенціал цього майна. Адже у приватизаційному аукціоні взяли участь аж 10 учасників. Під час активної конкурентної боротьби стартова ціна зросла більш, ніж у 47 разів і перевищила 700 тисяч гривень.
Про плани перетворення занедбаного державного активу – у розмові з новим власником, приватним підприємцем Олександром Кушніренком.
– Пане Олександре, Ви придбали цей об’єкт як фізична особа. Ви вже займаєтеся підприємницькою діяльністю чи тільки плануєте її розпочати?
– Так, я вже працюю певний час як фізична особа-підприємець. Правда, займаюся дещо іншим видом діяльності (проектування та технічна інвентаризація, – ред.), ніж планую на цьому об’єкті. Але оскільки зараз в країні карантин і, на мою думку, цей процес тривалий, вирішив дещо диверсифікувати свою діяльність.
– Як ви дізналися про можливість приватизувати базу у “Малому борі”?
– Як сучасна людина, яка не хоче бути аутсайдером, цікавлюся усіма важливими змінами, які відбуваються в економічному житті країни. Тож вже майже рік моніторю сайт www.privatization.gov.ua. Коли побачив цей об’єкт, він мене зацікавив і я підписався на сайті на нього. Тож прийшло сповіщення, коли було оголошено цей приватизаційний аукціон. Все дуже зручно. Опісля зареєструвався на майданчику для участі в аукціоні і почав готуватися до нього.
– Чи купували ви вже до того об’єкти на приватизаційних аукціонах?
– Ні.
– Можливо, мали досвід оренди державного майна?
– Також не доводилося.
– Чи складно було розібратися в процедурі? Чи були якісь труднощі на етапі ознайомлення з об’єктом та документами на нього чи вже в ході самого аукціону?
– Ні, інформації було достатньо для того, щоб прийняти зважене рішення і все було зрозуміло.
– Тобто, на вашу думку, процедура приватизації є прозорою, зрозумілою? Чи, можливо, вважаєте, що щось потрібно змінити?
– Ні, якихось очевидних недоліків не помітив. Усе зрозуміло і прозоро.
– Ви одразу ж, ще на етапі початкової пропозиції поставили ціну, яка більш ніж у 20 разів перевищувала стартову (балансову) вартість. Яким чином ви для себе оцінили об’єкт? Можливо, долучали експертів?
– Сам розумів, бо моніторив уже близько року схожі ринкові пропозиції.
База відпочинку розташована в лісовому масиві на відстані 20 км від міста Шостка. Загальна площа – 2893 кв.м. До складу об’єкта входять переважно дерев’яні каркасно-щитові літні будинки для відпочинку (53 одиниці), а також будівля їдальні, складів, приймального відділення, більярдної, а також альтанка, артезіанська свердловина тощо. Споруди були введені в експлуатацію у 1960 році. Опалення, водопостачання, електропостачання, обладнання відсутні.
Об’єкт розташований за межами населеного пункту – селища Собич, в лісовому масиві на березі річки Десна. Земельна ділянка, на якій розташований дитячий оздоровчий табір, перебуває у постійному користуванні ДП «Шосткинське лісове господарство». Об’єкт розташований на землях лісового фонду, межує з прибережною смугою. Детальніше читайте тут.
– Як ви дійшли до рішення ставити таку високу ціну на старті?
– Я не вважаю ціну, яку запропонував на етапі первинних пропозицій, високою. Це була мінімальна ринкова ціна. Як на мене, балансова вартість цього об’єкта не відповідала його потенціалу.
А щодо тактики на аукціонах, то вважаю, що людина, яка дійсно хоче придбати той чи інший об’єкт, повинна виходити на торги з розумінням ціни, яку вона готова за нього заплатити.
– То чи не тому було стільки охочих брати участь у цьому приватизаційному аукціоні?
– Не виключено.
– Чи вважаєте ціну, яку ви сплатили за цей об’єкт і яка більше, ніж у 47 разів перевищує стартову, справедливою ринковою? І чи задоволені ви новим придбанням?
– Саме так. Я цілком задоволений.
– Як плануєте використовувати придбане майно?
– Бізнес-план ще остаточно не розроблений. Я ж нещодавно тільки отримав акт, який засвідчує право власності на нього. Розробка бізнес-проєкту не може відбуватися поспіхом, бо це ж основа. Він потребує серйозного експертного підходу. А в часі це приблизно пів року. Орієнтовно через півроку почнемо освоювати, відновлювати та розбудовувати об’єкт.
– І все ж: розвиватимете його як базу для відпочинку? Чи маєте в планах змінити профіль?
– Профіль не змінюватимемо, хоч і не маємо таких зобов’язань.
– А скільки, на вашу думку, потрібно інвестувати в цей об’єкт, щоб він запрацював і приносив прибуток?
– Усе залежатиме від концепції. Суми різні можуть бути: як мінімальні, так і дуже великі. Але більш конкретно зараз не готовий сказати.
– Скільки працівників буде працевлаштовано завдяки введенню в експлуатацію цього об’єкта?
– Включно з адміністрацією та охороною – це мінімум вісім робочих місць.
– Можливо, якісь інноваційні технології застосовуватимете під час реновації об’єкта?
– Ні, там усе буде традиційно і класично.
