Переможці прозорого аукціону приватизації колишнього приміщення банку у смт Товсте планують долучитися до розвитку туристичної інфраструктури та створити успішний готельний бізнес.
На приватизаційному аукціоні за право власності на нежитлове приміщення банку загальною площею 392 кв. м у центральній частині смт Товсте Заліщицького району на Тернопільщині змагалися 12 учасників.
В результаті ціна будівлі, яка до того ж ще й входить до переліку історичних пам’яток краю, зросла зі стартової у більш ніж 34.5 разів.
Юлія Проданик – переможниця аукціону ділиться своїми враженнями від першого досвіду приватизації державного майна та планами щодо реконструкції придбаного об’єкту і започаткування на його базі свого першого в житті бізнесу.
– Пані Юліє, звідки Ви дізналися про можливість приватизувати державне майно на прозорому аукціоні ?
– Побачила на сайті Фонду державного майна України, в розділі «мала приватизація». Зайшла на сторінку і ознайомилася з актуальними для області пропозиціями. Там можна дивитися по Україні загалом, можна й окремо по областях. Побачила, що в Товстому готується документація для виведення на приватизацію об’єкту, який згодом і придбала. Ми з чоловіком самі звідти родом, тому добре знаємо локацію, а, отже і переваги (будівля знаходиться, практично в центрі селища, поруч з автостанцією). Рішення взяти участь в аукціоні прийняли не вагаючись.
– Тобто, Ви цілеспрямовано шукали об’єкт для провадження підприємницької діяльності?
– Батьки – підприємці, власники продуктових крамничок. Я ще не маю досвіду підприємництва. Але давно вже хотілося і собі спробувати. Тож шукала з чоловіком приміщення саме для маленького сімейного бізнесу.
– Це Ваш перший досвід участі у приватизаційному аукціоні?
– Так
– Можливо, мали якісь труднощі у процесі подачі заявки для участі чи вже в ході самого аукціону?
– Звісно, як і у всіх новачків, у нас були помилки. Була невелика плутанина із «перекиданням» реєстраційного внеску. Але нам передзвонили співробітниці електронного майданчика, вказали на помилку, детально, покроково пояснили, як її виправити. Усе було дуже доброзичливо. Тому новачкам не раджу боятися труднощів. Зробити це може кожен – було би бажання.
– В аукціоні брало участь аж 12 учасників, Ви мали стратегію?
– Вважаю, що моїй перемозі є велика доля випадку. Нам з чоловіком настільки сподобалося це приміщення і ми так хотіли його придбати, що на старті я поставила найбільшу ціну. І це виявилося вирішальним, бо, згідно правил проведення аукціону, на всіх етапах моє слово завжди було останнім. І хоч не бачила інших учасників, але бачила, хто яку суму ставить. Тож у кінцевому результаті вдалося однією гривнею «перебити» найвищу ставку.
– Вважаєте, це радше щасливим випадком, ніж результатом планування?
– Просто зрозуміла, що одразу треба ставити велику суму. Але все решта – це щасливий випадок. Бо були ж інші учасники, які також розуміли цінність лоту і поставили початкову суму, близьку до моєї. Якби виявилося, що хтось з них поставив більшу за мене суму, то мені було би складніше стати переможцем цього аукціону. Зрештою, якби в ході аукціону вартість дійшла до зависокої для мене, скажімо, півтори мільйони, то я могла би і не стати переможцем. Просто б відмовилася, бо ж треба мати на увазі, що там іще й податок потрібно сплатити. У моєму випадку – це ще понад 220 тисяч гривень ПДВ. (Для порівняння – стартова ціна об’єкту становила менше 32 тисяч гривень)
– Ви задоволені придбанням? Вважаєте сплачену ціну справедливою і ринковою?
– Вважаю, що для такого об’єкту ціна справедлива. Так, потрібно ще багато вкладати. І все ж, будинок площею 392 квадратні метри в центрі містечка, та ще й до того ж є пам’яткою культурної спадщини краю. Бачили, який він гарний? Хоча, звісно, щоб привести його до належного стану, у відновлення та реконструкцію потрібно чимало інвестувати, адже приміщення орієнтовно 1925 року будівництва. До того ж – останнім часом перший поверх, після того, як звідти «виїхав» банк, досить довго не використовувався.
– Скільки часу пустувало це приміщення?
– Банк тут закрився років 5-6 тому. Він займав приміщення першого поверху. Згодом, якщо не помиляюся, у 2015-2016 його взяв в оренду підприємець, який облаштував тут магазин. Але невдовзі він закрився, і з того часу перший поверх зачинений. Наверху ж орендарі працюють ще й досі.
– Поки займатиметеся виготовленням документів, дасте їм час на завершення строків орендних угод?
– Так.
– Цікаво було би почути про Ваше бачення реконструкції цього об’єкту.
– Ідей кілька, але найбільше до душі мені варіант, який передбачає облаштування крамниці на першому поверсі, а на другому – камерного готелю на кілька номерів, бо у нас, в селищі Товстому, зараз немає готелю. Нема де прийняти людей, які тут проїздом. А неподалік – автостанція.
До того ж, знаю, що є багато людей, які звідси виїхали. І, може, хотіли б самі, чи їхні нащадки, приїхати на батьківську землю, та не мають навіть де зупинитися на день – два. Тому переконана, що такий готель потрібен і користуватиметься попитом.
А що селище наше давнє, то можна було б тут же, скажімо, зробити експозицію історії походження Товстого; розмістити в номерах та холі репродукції та біографічні довідки визначних людей, які тут жили чи працювали. Гордитися нам є ким: у Товстому виступав бандурист Гнат Хоткевич, ставив спектаклі театр Миколи Садовського, грав на сцені із театром “Руської бесіди” Лесь Курбас… і це далеко не повний перелік. Пізнавально. А для туристів це було б додатковою принадою.
– Якими бачите перспективи туристичного напрямку розвитку селища? Є чим зацікавити туристів?
– Так, звісно. В першу чергу наші місцеві туристичні «магніти», якими є Форти Михайла Хмеля XVI століття, ряд культових споруд, серед яких чи не найвідомішою є римо-католицький костел cв. Анни, то ще ж і Борщівський та Кривченський замки неподалік. Тернопільщина славиться замками…
Місцем неабиякого зацікавлення туристів є і Джуринський водоспад, чудові краєвиди. Та й місцеві підприємці створюють нові об’єкти зацікавлення. От, скажімо, у нас є приватне фермерське підприємство, яке займається вирощуванням племінної баранини з поголів’я, привезеного з Австрії. Вони організовують пізнавальні екскурсії, які включають, в тому числі, і дегустацію продукції. То могли б з ними скооперуватися, запропонувавши комфортний варіант ночівлі для невеликих груп до 10 чоловік. Це був би якраз наш формат.
– Скільки, на Вашу думку, потрібно інвестувати в цей об’єкт, щоб він почав працювати?
– Усі розрахунки можна буде проводити, після того, коли отримаємо всі дозволи і визначимося стратегічно з основними етапами реконструкції, адже будинок віднесено до об’єктів культурної спадщини. Ми придбали його з умовами. Тобто, потрібно заключити договір із органом охорони культурної спадщини та з метою збереження об’єкту, як пам’ятки культурної спадщини, виготовити проектно-кошторисну документацію. Проект робитимемо після отримання усіх погоджень. Передуватиме йому детальний технічний аудит будівлі, зокрема, перекриттів, в тому числі, і між поверхами. А ще ж треба поміняти вікна, обов’язково залишивши і відреставрувавши ліпнину, зробити фасад. Усе намагатимемося відреставрувати максимально близько до того, як було. Бо ж історію треба поважати.
– І все ж, хоч орієнтовну цифру, очевидно, маєте?
– Однозначно, що це, як мінімум, ще раз так, як за цю будівлю вже заплачено.
– А скільки працівників може бути задіяно на цьому об’єкті?
– Вісім-десять. Не менше.
– Чи плануєте запроваджувати іновації?
– Мусимо усе погоджувати з управлінням культури. Новації цікаві були б у сенсі енергозбереження та енергоефективності. Але розуміємо, що той факт, що цей будинок належить до історико-культурної спадщини, накладає певні зобов’язання. Скажімо, там навіть не можна робити утеплення фасаду. Це приміщення багато років було без належного догляду, а сама будівля – 1925-го року побудови. Придбавши її, ми отримали не тільки будівлю, а історичну пам’ятку, яку маємо зберегти для нащадків. Розуміння цієї відповідальності перед земляками буде визначальним під час проведення реконструкції та подальшої експлуатації об’єкту.
Ця історія – ще одне підтвердження того, що приватизація – це спільна розбудова країни через залучення інвестицій.
Саме інвестиції стануть поштовхом для розвитку економіки у посткризовий період, розвитку територій та країни в цілому
Щодня українці використовують сайт www.privatization.gov.ua , для участі в прозорих приватизаційних аукціонах та інвестування в успішне майбутнє України.
