Мукачево — місто із понад тисячолітньою історією. На перехресті доріг і часів. Відоме і як місто, що жило за Магдебурзьким правом, і як транспортний вузол міжнародних магістралей, і як населений пункт, околиці якого є найпівнічнішою у світі місцевістю, де ще кілька років тому вирощували чай, та який у сьогоденні забезпечує виробництво четвертої частини всього світового ринку лиж.
А якщо взяти до уваги ще й неймовірну концентрацію туристичних магнітів на квадратний метр міста (одного тільки замку Паланок вистачило б, щоби перетворити його в справжню мекку для туристів, а тут ще й такі «родзинки» подієвого туризму, як відомий далеко за межами України щорічний фестиваль «Червене вино», і колоритні святкування Дня покровителя міста, святого Мартина, і вже традиційний парад сажотрусів), то зрозуміло, що нерухомість, особливо в центральній його частині, користується неабияким попитом.
Це підтверджує й історія приватизації п’ятиповерхової будівлі за адресою: вул. Недецеї Яноша, 2, колишнього майна Головного управління статистики в Закарпатській області. Попри те, що вона ще 1979 року побудови, на приватизаційному аукціоні, оголошеному на 16 вересня 2020 року, за право придбати її змагалося аж 49 учасників. Та, вочевидь, переможці не розрахували своїх можливостей. Тож цьому аукціону так і не довелося відбутися й повторний був призначений на 2 листопада 2020 року. Він відбувся за участі восьми учасників. Переміг Віктор Басараб. Згодом він і став власником цієї будівлі. Про плани реновації придбання — у розмові з новим власником.
— Пане Вікторе, у приватизаційному аукціоні Ви брали участь як приватна особа. Ви вже займаєтеся бізнесом чи тільки плануєте розпочати підприємницьку діяльність?
— Так, я займаюся підприємницькою діяльністю. У нас кілька видів діяльності, але активними на сьогодні є будівництво та реконструкція.
— Як Ви дізналися про можливість приватизувати державне майно?
— Час від часу ми переглядаємо інформацію на відповідних електронних ресурсах. Окрім того, раніше я кілька разів брав участь в електронних приватизаційних аукціонах, реєструючись для цього на електронних майданчиках. Вони ж, зазвичай, оформляють своїм колишнім клієнтам різного роду підписки. Саме завдяки такій підписці ми отримали інформацію, що виставляється на торги ця будівля. Нас це дуже зацікавило, бо вона знаходиться неподалік від тієї локації, де ми зараз працюємо й живемо. Відповідно, ми добре розуміємо, наскільки це цікавий об’єкт у реаліях нашого міста. Розуміємо його потенціал, його можливості.
За документами будівля п’ятиповерхова. Але разом із горищем — це майже шість поверхів. У нас зараз заборонено такі будівлі будувати (я маю на увазі поверховість). І це ще один її плюс.
А для моєї команди це дуже важливо. Оскільки, окрім отримання прибутку, для нас завжди визначальним є й естетичний момент. Щоразу при оцінці доцільності участі в тому чи іншому проєкті, який має на меті побудову чи реконструкцію об’єкта, величина потенційного прибутку для нас є важливою, але не пріоритетною в процесі прийняття рішень. Однозначно, якщо немає економічної складової, ми за таке братися не будемо, адже приватне підприємство створюється з метою отримання прибутку. Але якщо стоїть питання зробити об’єкт більш привабливим, ергономічним чи зручнішим, комфортнішим, більш френдлі для майбутніх власників чи користувачів, але з дещо меншим прибутком, то ми йдемо на такий крок.
— А скільки разів до того Ви брали участь у приватизаційних аукціонах?
— П’ять, якщо мені не зраджує пам’ять.
— І скільки разів перемагали?
— Це вперше.
— В аукціоні брали участь достатньо багато учасників. Як Вам вдалося перемогти? Мали власну стратегію?
— З Божою допомогою.
— Тобто, зовсім не мали тактики?
— Тактика в нас, наче б-то є, але всі рази вона не давала очікуваного результату і, як не сумно, але вона не приводила нас до очікуваної перемоги. Й от, вирішивши взяти участь у цьому, другому для цієї будівлі й шостому для нас, аукціоні, ми прийняли рішення не застосовували жодної тактики. Тобто нашою тактикою була відсутність будь-якої тактики. Ми просто зробили правильні кроки і стали переможцями. А там, де ми використовували тактику, то в інших учасників вона чомусь виявлялася більш успішною.
— Тобто, Ви брали участь у попередньому для цієї будівлі аукціоні?
— Так. І, до слова, тоді ми застосовували тактику, але вона не дала бажаного для нас результату. Приймаючи рішення брати участь у другому аукціоні й маючи досвід участі в першому, де була величезна кількість учасників, неймовірно жорстка конкуренція, яка призвела до збільшення ціни до нереалістичної, я не надто багато надій на нього покладав. Просто дотримуюся такого правила, що якщо за щось беруся, то доводжу це до кінця. І якщо вже брав участь у першому аукціоні, то візьму і в другому. Надто вже великою була наша зацікавленість у цьому об’єкті. Тож, без зайвих надій, я просто подав заявку та зробив ставку в телефонному режимі, будучи в дорозі.
— Чи вважаєте Ви процес приватизації державного майна прозорим, доступним і зрозумілим?
— Так, що стосується доступу до інформації, її дійсно достатньо для прийняття зваженого рішення і вона доступна. Дякую Фонду держмайна за якісну підготовку об’єктів.
Чи прозоро відбувається процес приватизації? Так, прозоро. Я — простий підприємець, який не має жодного адмінресурсу, просто зареєструвався, взяв участь в аукціоні і став переможцем. Тому можу підтвердити прозорість процедури й доступність для кожного.
— Ви — переможець, тож які плани маєте стосовно реновації цієї будівлі?
— У нас ще немає остаточного затвердженого бізнес-плану, але вже є певний напрям думок, який для нас зараз є пріоритетним. Плануємо зробити капітальну реконструкцію будівлі. Що ж стосується її функціонального призначення, то якщо врахувати її локацію й сучасні запити ринку, ми, напевно, облаштуємо там смарт-приміщення для комерційної чи житлової, подобової чи довгострокової оренди. Якщо брати згрубша 130 квадратів на кожному поверсі (без врахування площі сходових маршів), то це буде 4 приміщення приблизно по 36 квадратів із санвузлом, душовими кімнатами, цільове призначення яких може бути чи під офіс, чи під якусь подобову оренду. Остаточно ми ще не визначилися. Будівля має два входи. Тож, перший поверх — це однозначно комерція, а щодо верхніх, то їх концепція ще на етапі прийняття рішення.
— Скільки, на Вашу думку, об’єкт потребуватиме вкладень, щоби стати таким, як Ви його бачите?
— Кошторису, звісно, ми ще не маємо. Але думаю, що це точно буде, як мінімум, ще раз стільки, як ми заплатили за нього на аукціоні.
— А взагалі, як Ви оцінюєте технічний стан будівлі?
— Цілком задовільний. І все ж, я думаю, що це буде ґрунтовна реконструкція. Бо в цій будівлі цінними є дві речі: розташування та металобетонна конструкція, яка дозволяє реалізувати вільне планування. Там немає перегородок, немає внутрішніх несучих стін. Тобто, там тільки металобетонна конструкція і сходові марші. І все. Усе решта, я думаю, буде повністю демонтуватися й підлягатиме реконструкції.
— Чи плануєте в процесі реконструкції використовувати якісь інноваційні технології?
— Про це ще не думали. А от що знаємо стовідсотково, то це те, що будемо планувати в цій будівлі ліфт. Розробимо проект, пройдемо всі дозвільні процедури, отримаємо всі експертні висновки, і вже тоді приступимо до реконструкції.
— А скільки робочих місць буде створено завдяки реалізації цього проекту?
— Все залежить від того, на якому функціональному призначенні верхніх поверхів ми зупинимо свій вибір. От, припустимо, якщо взяти, що перший поверх — комерція, там 120 квадратів, то 5 чоловік там працюватиме точно. Плюс 4 поверхи по 4 приміщення (це 16 приміщень), у кожному з них може працювати по 1–2 чоловіки. А це ще 16–32 робочих місця. Тобто, загалом — близько 40 робочих місць.
Як вигідно купити об’єкт малої приватизації?
Дізнайтесь про 7 простих кроків.
Щодня Фонд державного майна готує нові об’єкти для прозорої приватизації по всій території України — як в обласних центрах, так і в невеликих містах і селищах. Для кожної області підготовлено своє інвестиційне меню, у якому присутні як великі єдині майнові комплекси, пакети акцій підприємств, так і окремі невеликі об’єкти.
