Державна монополія на виробництво спирту впродовж багатьох років, крім іншого, вбивала експортний потенціал України. За наявності найкращих водних ресурсів, величезних обсягів виробництва зерна, технологічних напрацювань, собівартість державного виробництва спирту була катастрофічно високою. В першу чергу, через необхідність компенсувати витрати неприбуткових і “законсервованих” підприємств. Зі стартом роздержавлення, спиртова галузь нарешті отримала змогу конкурувати на світовому ринку спирту.
Саме можливість розвитку експортного потенціалу стала визначальним аргументом для компанії “Аква Солар Інвест” взяти участь у прозорій приватизації спиртових активів. Та стати новим власником Бершадського місця провадження діяльності та зберігання спирту (Бершадського МПД) ДП “Укрспирт”.
Прозорий аукціон з приватизації цього активу відбувся 28 жовтня 2020 року. Це був п’ятий об’єкт ДП “Укрспирт”, виставлений Фондом державного майна України на приватизаційний аукціон.
Про плани модернізації Бершадського МПД розповідає директор з виробництва “Аква Солар Інвест” Тарас Галайко. За його плечима – керівництво Рава-Руським МПД, що на Львівщині, майже впродовж шести років. Тож про усі підводні камені галузі він знає з власного досвіду.
– Пане Тарасе, як Ви дізналися про можливість приватизувати актив з виробництва спирту?
– Оскільки я майже шість років пропрацював у структурі ДП “Укрспирт” керівником одного із заводів, та моніторив ситуацію в галузі відтоді, як в листопаді 2019 року парламент проголосував за законопроєкт №2300 “Про внесення змін до Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального” щодо лібералізації діяльності у сфері виробництва та обігу спирту етилового” (закон зареєстрований за номером № 318-ІХ, – ред.).
Згодом було зроблено й інші правильні кроки, як то виключення об’єктів “Укрспирту” з переліку підприємств, які не підлягають приватизації. Усе це дало старт глобальній реформі спиртової галузі. А команда Фонду державного майна забезпечила простий і зрозумілий механізм реалізації цієї реформи, швидко і якісно підготувавши прозорі аукціони із приватизації об’єктів галузі. Ми ж, своєю чергою, тримали руку на пульсі, щоб за першої ж нагоди скористатися можливістю придбати один із цих майданчиків.
– Що Ви можете сказати про приватизаційні аукціони як такі? Як учасник одного з них, як Ви вважаєте: чи був організований належний доступ до документації, необхідної для прийняття рішення? Чи, можливо, маєте якісь зауваження?
– Ні, жодних зауважень не було. Процедура була чітко витриманою і зрозумілою. Бо хоч це і був тільки початок приватизації об’єктів спиртової галузі, але ж проводилася вона за добре відпрацьованою за рік роботи нової команди Фонду процедурою малої приватизації. А якщо щось і було не до кінця зрозумілим, то не було проблемою уточнити все, оскільки комунікація з працівниками Фонду держмайна та й інших дотичних структур також добре налагоджена. Тому можу сказати, що інформації про об’єкт було достатньо і вона була вичерпною. Також був забезпечений і доступ до об’єкта. Тобто, фактично, для потенційних покупців не було жодних перепон.
– А чому було прийнято рішення взяти участь у приватизації саме Бершадського МПД?
– Насправді ми розглядали багато варіантів. І Бершадське МПД було одним з-поміж них. Цей об’єкт виставили на аукціон першим серед інших, які нас цікавили, тому так і вийшло.
Хоча, звісно, і географічний аргумент важливий. Підприємство знаходиться близько як до виробників (алкогольних напоїв, – ред.), так і до сировинної бази, а це чи не найважливіший аргумент “за”. Вінницька ж область дуже багата посівами кукурудзи і інших зернових (пшениці, жита), які використовуються у виробничому процесі виготовлення етилового спирту. Плюс наближеність до порту, оскільки для нас надзвичайно важливою є можливість експортувати вироблену продукцію. Та й суходолом тут є гарна логістика з Європейським Союзом (через Молдову чи Угорщину). Тобто, в першу чергу, приймаючи рішення щодо участі в аукціоні з приватизації цього активу, ми відзначали його географічно привабливе для нас розташування.
– А що саме плануєте експортувати?
– В першу чергу, спирт етиловий. Без перебільшення: наш спирт найкращий по якості в Європейському Союзі. У нас є і вода відповідна для його виробництва, і якісної сировини вдосталь. Але якщо розбиратися, що таке спиртова галузь, то в процесі виробництва власне етилового спирту ми отримуємо продукти переробки, цінні корми з великим вмістом протеїнів для великої рогатої худоби. Не треба забувати і про продукт, який набуває особливого значення в реаліях сьогодення – сировину для виробництва антисептиків (етиловий спирт є ключовим елементом виробництва антисептичних засобів, – ред.). Тому, в тому числі, будемо розглядати і виробництво сировини для антисептиків.
Так що перспектив для себе ми бачимо багато – як у контексті створення доданої вартості за рахунок забезпечення потреб внутрішнього ринку, так і за рахунок експортних можливостей.
– А які ще МПД ви розглядали як варіанти для можливої приватизації?
– Іваньківське, вони тут близько у Черкаській області. Той самий Немирів розглядали.
– Але ж не пішли тоді за Немирівське МПД поборотися…
– Так, не пішли. Хотіли подивитися, як перші торги пройдуть. Все-таки, це був, так би мовити, “перший млинець” (читайте детальніше про приватизацію Немирівського МПД тут).
– Тепер, коли ви вже вступили у права власності, мали можливість оглянути придбаний актив, скажіть, будь ласка, як ви оцінюєте стан цього активу?
– У підприємство реально тривалий час не вкладалися кошти, якщо бути відвертим. Воно “лежаче”, можна сказати. Фактично непрацююче, або працююче раз у п’ять років. Так, у нього плачевний стан. Але для мене, як для фахівця, важливо, що комплектність устаткування збережено. Тобто обладнання, необхідне для забезпечення технологічного процесу, є. Хоча відверто – інвестиції сюди потрібні чималі.
– Як ви оцінюєте їх порядок?
– Зараз важко назвати цифру. Усе ж залежить від того, що ставити собі як бажане на виході. Якщо взяти модернізацію процесів, йдеться про АСУ (автоматичні системи управління), щоб повністю диджиталізувати процеси або, як тут кажуть, забезпечити процес “з моніторів”, то це одна сума. Якщо зупинитися лише на якісному забезпеченні дотримання технологічного процесу, заміні труб, то сума інвестицій буде іншою. Хоча є і мінімум, без якого не обійтися. Скажімо, якщо говорити про “залізо”, то воно все в плачевному стан, адже поставлене тут ще у сімдесятих чи вісімдесятих роках минулого століття. І все ж, ми оптимістично до цього ставимося: усе це з часом можна модернізувати, переробити, перефарбувати і перебудувати.
– І все ж, назвіть, будь ласка, хоча б порядок необхідних інвестицій.
– Це до десяти мільйонів гривень мінімум.
– Коли плануєте розпочати відновлення придбаних потужностей?
– Після отримання усіх дозвільних документів. Ми ж купили що? Тільки майно та ще й без землі. Поки оформляться права на земельну ділянку, поки дозвільну документацію зробимо… Це те саме спецводокористування, дозволи на викиди тощо. Це все, що потрібно зробити для отримання ліцензії: атестація лабораторії, виробничих потужностей і місць, де безпосередньо відбуваються самі виробничі процеси. Усе це потребуватиме (навіть за найбільш оптимістичними прогнозами) 3-6 місяців. Після отримання усієї дозвільної документації займемося ліцензією.
– А скільки часу, за вашими оцінками, займе сама модернізація?
– Я думаю, що це завдання на роки. Це від року часу і більше, залежно від того, як фінансуватимуться усі етапи.
– Як ви оцінюєте сам процес демонополізації спиртової галузі, яку ініціювала влада?
– Однозначно позитивно. З’явиться конкурентний ринок у галузі, не буде вже такого монополіста, як держава в особі ДП “Укрспирт”. От і все.
Зрештою, цей ринок уже з’явився, відколи прийнятий Закон про демонополізацію галузі. Сьогодні у нас вже 5-7 державних заводів отримали окремі ліцензії. Ті, що стояли по 5-10 років, запрацювали. Це правда.
Однозначно, це крок вперед. Що було заангажовано впродовж десятиліть, зараз відкрито. Тепер як: взяв майданчик, отримав право виробляти спирт і працюй. Виходь на ринки виробників і конкуруй своєю продукцією. Незалежно, чи це виробництво етилового спирту, чи сировини для виробництва антисептиків, чи корми.
– Чи маєте намір залишити персонал і після півроку, як прописані в угоді? Чи є на придбаному підприємці кваліфіковані працівники, які здатні будуть з вами працювати?
– Персонал на підприємстві збережено, і люди готові працювати. Ну, звісно, збережено відносно. Так, я розумію, що вони довгий час не працювали, але цьому легко зарадити. Для цього і існує перекваліфікація. Головне, що у персоналу є бажання вчитися.
– Тобто, в цілому, ваша оцінка персоналу позитивна?
– Так, абсолютно. Персонал ми оцінюємо позитивно і маємо намір зберегти його повністю. Усі, хто працював тут до приватизації, працюватиме і у нас, якщо, звісно, матиме таке бажання.
– Але чи достатньо такої кількості працівників для реалізації задуманого? Будете ще проводити добір персоналу?
– В міру виникнення потреби. Наразі персоналу достатньо для забезпечення безперебійної роботи підприємства. Але це сьогодні, коли ми ще не випускаємо продукцію, а тільки модернізуємося, ремонтуємося і робимо все для того, щоб була забезпечена цілісність комплексу. А вже коли запустимо виробничий процес, побачимо. Усе залежатиме від потужностей.
Як вигідно купити об’єкт малої приватизації?
Дізнайтесь про 7 простих кроків.
Щодня Фонд державного майна готує нові об’єкти для прозорої приватизації по всій території України – як в обласних центрах, так і в невеликих містах і селищах. Для кожної області підготовлено своє інвестиційне меню, в якому присутні як великі єдині майнові комплекси, пакети акцій підприємств, так і окремі невеликі об’єкти.
